Якщо око просто нічого не бачить, але при цьому ніяк не заважає і не турбує (немає болю, запалення, новоутворення тощо) пацієнта, то ніякий розумний лікар не буде його видаляти.
Проте, хвороби, що провокують сліпоту, часто не приходять безсимптомно, а супроводжуються тривалим лікуванням, болями, запаленнями, інфекціями та ін.
Лікарі-офтальмологи боротимуться за око як орган зору до останнього. Навіть якщо око не бачить у нашому звичайному розумінні, а лише розрізняє світло та тінь, то все одно лікарі намагатимуться зберегти око як орган.
Але якщо правильної світлопроекції немає, а око болить, періодично запалюється або несе загрозу сусіднім органам та тканинам, то лікарі приймають рішення про видалення ока.
Операції з евісцерації/енуклеації ока я проводив порівняно часто (нажаль) ще із часів інтернатури та не можу сказати, що на такі операції ти ідеш і “ноги підкошуються”. На жаль ні. Для хірурга така операція мало відрізняється від решти. Треба – значить, треба.
Що далі буде з оком без ока? Питання складне і прогнози різні. В ідеалі – це встановлення протезу, який буде зроблено спеціально під пацієнта. Такі протези та очі не відрізнити від звичайних, адже вони перемальовуються із здорового ока та по вигляду на 99% схожі на звичайне око.